Пиво – це більше, ніж просто напій. Його можна сміливо назвати частиною культурної спадщини людства з тисячолітньою історією. Змінюються епохи, трансформуються звичаї, з’являються нові смаки та тренди. Проте пиво залишається символом душевного відпочинку, тепла та дружнього спілкування, пише krakow1.one.
В давнину його варили у храмах і приносили в жертву богам, вважаючи божественним даром. Також якийсь період цей напій був одним з основних харчових продуктів, який давали навіть дітям. Сьогодні – це напій мільйонів, який поєднує за столом друзів.
У Середньовіччі Краків був одним з найбільших центрів пивоваріння в Європі.
25 на кілька тисяч
Поряд з пивом у середньовічній Польщі споживали ще мед та вино. Останнє могла дозволити собі знать. Проте найпопулярнішим алкогольним напоєм довгий час залишалося пиво.
Сировиною для пива слугували ячмінь, пшениця, жито чи спельта.
Оскільки напій був досить популярним, не обійшлося без оподаткування доходів від його продажу.
У 1358 році король Польщі Казимир Великий надав Кракову привілеї на пивоваріння. Оскільки існувала заборона варити пиво в радіусі 0,5 милі від міста, в межах Кракова почала з’являтися чимала кількість пивоварень. Таким чином, місто отримало монополію на виробництво та продаж цього напою.
Коли Краків був ще невеликим містом із населенням усього кілька тисяч мешканців, у ньому вже функціонувало близько 25 броварень. Не дивно, що майже на кожній вулиці був пивний заклад.
Поряд із броварнями активно діяли й таверни, корчми та підвальні заклади, де можна було скуштувати свіжозварене пиво. Їх можна було знайти практично на кожному кроці. Заклади, де продавали алкоголь, мали свої характерні позначки: над дверима чи воротами вивішували емблеми – смолоскип символізував пивну, вінок – винний дім, а хрест – медоварню.
Відомо, що одна з тогочасних медоварень розташовувалась у Казімєжі на вулиці Краківській, 9. А просто під Краківською ратушею колись працював пивний бар – улюблене місце спілкування та відпочинку містян.
Студентам Краківської академії (нині – Ягеллонський університет) подобалися такі заклади, де продавали пиво: корчма “Вашикова” на вулиці Щепанська, шинки Лоринсова, Зеленського, Шимона, а також виноробня по вулиці Шпитальній. Часто молодь збиралася у заїжджому дворі, що розташовувався біля цвинтаря, поруч із церквою Святої Марії.
Популярним місцем зустрічі був також багатоквартирний будинок по вулиці Шевській,13.
Центром пивоваріння того часу можна назвати Клепаж, нинішню частину Старого міста, яка колись була самостійним містом.
Поряд зі споживанням пива активно розвивалися азартні ігри.
Світле чи темне?
Як вже зазначалося вище, пиво виготовляли з жита, пшениці чи ячменю. Найпопулярнішим було біле пшеничне пиво, а меншу популярність мало темне та густе ячмінне.
Для приготування пива пшеницю дрібно мололи та варили, додавши хміль. Іноді до пшениці чи ячменю додавали жито або овес.
Відомо, що пиво того часу було не таке міцне, як нині. Крім того, його виготовляли з натуральної сировини, тому воно мало ще й корисні властивості.
Контроль за виробництвом пива
Контроль за виробництвом пива здійснювала міська рада. Було розроблено правила, де детально регламентовано порядок пивоваріння та торгівлі пивом.
Відповідно до чинних норм, пивоваром міг бути будь-хто. Тобто для цього не потрібно було мати жодної спеціальної освіти. Для того, щоб розпочати цю справу, потрібні були гроші та бажання.
З боку міста та короля також не було жодних обмежень, адже така прибуткова справа досить щедро наповнювала міську казну.
Сировину, необхідну для виробництва напою, пивовари отримували від третіх осіб. Розрахунок за неї відбувався частиною виготовленої продукції. Кошти сплачували також за воду, дрова для котлів, подрібнення зерна.
Суворо каралося (до шести місяців позбавлення можливості варити пиво, а за повторні дії могли вигнати з міста) шахрайство, пов’язане зі зменшенням міцності напою. Для вимірювання кількості алкоголю в напої призначалися мірники. Вони зобов’язані були звітувати перед радою про кожну бочку пива.
Податок, схожий до нинішнього акцизного збору, був запроваджений у XV столітті та мав назву чопове. Сплачували такий збір міщани за виготовлення, імпорт та продаж пива, вина, меду та горілки.
Також був окремий податок, який сплачували власники готелів з доходу від продажу алкоголю.
Пиво в тавернах продавали, поки на міській ратуші не продзвенів другий вечірній дзвін. Після цього можна було реалізовувати лише готові страви на винос. А на великі свята, такі як Великдень, Вознесіння, П’ятдесятниця та Різдво, продаж міцних напоїв заборонявся до закінчення полуденної меси.
Гільдія пивоварів
Галузь пивоваріння була настільки популярною, що було створено навіть гільдію пивоварів. За одними даними в Кракові така гільдія існувала вже з 1423 року. Членство в такому об’єднанні коштувало 1 грош за квартал. Гільдія дуже захищала власні інтереси та неохоче приймала нових членів.
Популярність цього виду алкогольного напою мала й зворотний, не зовсім позитивний бік. Масове споживання пива, особливо серед містян, часом призводило до надмірностей. У середньовічному Кракові влада неодноразово вводила обмеження на споживання та торгівлю будь-якими алкогольними напоями, намагаючись зберегти громадський порядок. Бували випадки, коли шумні пиятики переростали у сварки, а то й у справжні бійки, що змушувало втручатися міську варту.
Крім того, конкуренція між власниками таверн та броварями загострювалася настільки, що доходило до звинувачень у підробці пива чи спроб дискредитувати сусідів. Це, однак, не знижувало загального попиту – пиво залишалося улюбленим напоєм як простих містян, так і заможних купців чи ремісників.
Про краківське пиво можна сказати, що воно є гармонійним поєднанням столітніх традицій, майстерності пивоварів і неповторного смаку, що передає дух історичного серця Польщі.