Створення вітражів – особливий мистецький жанр, який потребує не лише розуміння естетики від виконавця, а й розуміння архітектури, інженерних рішень та практичності. Така особлива справа вимагає виняткового підходу та майстерності, розповідає сайт krakow1.one.
У цьому матеріалі ми розповімо про Краківську фабрику вітражів SG Żelenski – старе підприємство, яке багато років створювало барвисті розписи на склі.
Цікаві факти про виробництво вітражів SG Żelenski та про історію розвитку фабрики – читайте у матеріалі нижче.
Фабрика, що зародилася завдяки видатному архітектору
На рубежі 19-20 століть в країнах Європи та Америки набували все більше популярності вітражі – не лише як ремесло, а й як художня техніка. Модернізм обумовлював переоцінку прикладного мистецтва і змушував митців того часу сприймати його на рівні з образотворчим. Такі тенденції долинули і до Польщі, де до початку 20 століття не діяло жодної майстерні, що створювала б складні мистецькі вироби.
В цей час у Кракові з’являється людина, що не лише підхопила світовий тренд у мистецтві, а й створила першу в місті фабрику вітражів. Це був вже знаний в Кракові та за його межами архітектор Владислав Екельський. Його зусиллями було споруджено низку історичних та культурних пам’яток – Нову синагогу в Тарнуві, пам’ятник Адаму Міцкевичу на площі Ринок, палац Пусловських, палац Володковичів та інші.
Так-от, завдяки Владиславу Екельському та його соратнику художнику Антонію Туху 1902 року запрацювала перша фабрика вітражів. Підприємство було задумане як великий комплексний завод, призначений як для виготовлення вітражів та скляної мозаїки, так і для навчання майстрів, дизайнерів та творців вітражів. Засновники прагнули не просто заробляти кошти і створювати щось нове, а й передати свої знання наступним поколінням митців, демонструючи їм всі можливості та переваги цієї унікальної техніки.
Спершу підприємство діяло лише у чотирьох кімнатах в кам’яниці Екельських, що розташована на вулиці Вольській. Проте дуже швидко виробництво набирало обертів і зайняло вже весь перший поверх у приміщенні. Тут облаштували склади скла (орнаментального, кафедрального, середньовічного тощо) та власне майстерню, де відбувалися всі найважливіші процеси.
Стрімкий розвиток виробництва
Відповідальний підхід та цілковита відданість своїй справі робили своє діло. Фабрика розвивалася надзвичайно швидко, слава про неї ширилася далеко за межами Кракова. Нестачі замовлень тут не бувало практично від самого початку.
На сайті фабрики можна ознайомитися з одним з листів, що написав Екельський через два роки після заснування підприємства. У ньому він розповідав про успіхи своєї справи. Тут йшлося про те, що за такий короткий проміжок часу підприємство створило кілька десятків вітражів, призначених як для сакральних споруд, так і для світських будівель. Наприклад, у цей час фабрика створила вітражі для Костелу кармелітів босих у Кракові та костелу у Кальварії Пацлавській.
1904 року колектив фабрики розширився – до команди митців долучився Станіслав-Габріель Желенський – відомий краківський архітектор. В цьому році відбулася ще одна знакова подія в історії підприємства – зокрема в Санкт-Петербурзі, де один з вітражів здобув золоту медаль.
Повертаючись до імені Станіслава-Габріеля Желенського, варто зазначити, що він зіграв надзвичайно важливу роль в житті підприємства. Дуже швидко він повністю перейняв на себе керівництво фабрикою. Він мав власний погляд на виробництво і розглядав фабрику як майстерню художників-ремісників.
Крім того, ця людина мала неабиякий досвід за плечима. Він відвідував провідні європейські студії того часу, звідки переймав чимало ідей та новаторства. Також у нього було достатньо зв’язків та коштів – він мав можливість імпортувати найкраще скло з-за кордону.
Суттєвий капітал, власне, і дозволив Желенському звести нове, більше приміщення для фабрики, потужності якої зростали з кожним роком. Будівництво швидко завершилося і це дозволило підприємству перейти на новий рівень. Була і ще одна важлива зміна – Желенський був патріотом своєї справи та своєї землі, тому для нього було важливим, аби на фабриці працювали виключно поляки. Тож Желенський залучив закордонних фахівців, щоб навчати краків’ян, та й талановитих митців, як виявилося, в місті не бракувало, тож над створенням вітражів працювали виключно поляки.
Ще одна заслуга Желенського – це впровадження на фабриці посади художнього керівника. На цю посаду йому вдалося запросити одного з найвидатніших прикладних художників того часу – Яна Буковського. Згодом йому на зміну прийшов Генрик Узембло. Так нова посада “прижилася” на фабриці, і більше того, почала приносити свої результати.
Краківська фабрика вітражів у воєнний та міжвоєнний час
Активний розквіт фабрики перервала Перша світова війна. Станіслав-Габріель Желенський був змушений піти на військову службу, брав участь у бойових діях у 1914 і назад більше ніколи не повернувся. Отримав важке поранення в бою і невдовзі загинув. Натомість фабрика перейшла до його дружини Ізабелли, а згодом до їхнього молодшого сина Адама.
Фабрика в руках Ізабелли Желенської продовжила працювати, наскільки це було можливим. 1915 року вона отримала промислову картку, що дозволяла їй вести справу далі. Попри труднощі, пов’язані з воєнними діями та економічною нестабільністю в країні, зусиллями Ізабелли було придбано ще кілька фабрик з виробництва вітражів. Це дало змогу оновити та розширити обладнання, забезпечити регулярну поставку скла, що у ті буремні часи було доволі проблематичним. В той час на краківській фабриці, крім вітражів та мозаїки, виготовляли також вітражні лампи, що користувалися неабияким попитом.
У міжвоєнні роки Краківська фабрика вітражів мала змогу продовжити виставкову діяльність, що було необхідним для реклами та популяризації. У ті часи підприємство представляло свої роботи на багатьох міжнародних виставках, де майже завжди здобувало головні відзнаки. Напередодні Другої світової війни вітражі краківської фабрики продемонстрували на Всесвітній виставці в Нью-Йорку – шалений успіх для підприємства. Також були виставки у Парижі.
На початку Другої світової війни завод припинив свою роботу на кілька тижнів, однак швидко відновив. Згодом зачинявся знову – через те, що власників схопили та ув’язнили в концтаборі. Та виробництво вітражів продовжувалося, хоч і не такими темпами.
Краківська фабрика вітражів у наш час
Сім’я Желенських керувала фабрикою до 1952 року, після чого її націоналізували. До кінця 1990-х років він належав кооперативу Renowacja, однак в ході політичної перебудови країни фабрика почала поступово занепадати. Та згодом все налагодилося.
В наш час Краківська фабрика вітражів продовжує працювати у стінах тієї ж кам’яниці, що й раніше. Замовлення продовжують надходити, однак сучасність внесла свої корективи – доводиться займатися консервацією старих вітражів, що стали цінним історичним надбанням.
За стільки років діяльності Краківська фабрика вітражів має близько 80 різнопланових нагород на конкурсах та виставках як Польщі, так і закордону. Це одне з найстаріших підприємств Кракова, що береже старі традиції вітражного мистецтва.