Вітражі – унікальний вид мистецтва, який почали використовувати ще у Римі, Візантії та Китаї, у Європі вперше такі витвори були зафіксовані у X столітті під час будування французьких та німецьких храмів в Англії. Розквіт припав на епоху Відродження, у кожній країні були свої майстри, які володіли таємницями виготовлення кольорового скла та створення з нього дивовижних візерунків та сюжетів, пише krakow1.one.
Існували такі митці й у Польщі, не всі їхні майстерні зникли у часі, деякі творці вітражів передавали родинне ремесло від батька до сина аж до XXI століття. Сучасним спеціалістам суттєво допомагають новітні технології, однак і без того їм є чим похвалитися і що показати. У Кракові до найвідоміших належить Stained Glass Studio, яку раніше називали Студією вітражів братів Пачків, де використовують перевірену тисячоліттям технологію тонованого скла, традиційно з’єднаного свинцем. Тут не тільки виготовляють нові, а й відновлюють старовинні вітражі культових споруд.
Краків – місто вітражних майстрів
Вітражі – це ще й окрема сторінка історії Кракова, з якою варто ознайомитися. Приймають відвідувачів музей і вітражна майстерня, де туристам розповідають про цікавинки професії та демонструють оригінальні вироби. Там розташована єдина у Польщі Галерея молодопольських майстрів вітражу, де можна помилуватися витворами видатних художників початку XX століття Станіслава Виспянського, Юзефа Мегоффера, Войцеха Ястшембовського та Стефана Матейка.
Є у Кракові й студія вітражів Густаба Збігнєва та студія вітражів Фурдіна, останню заснували брати Юзеф і Тадеуш, які згодом проєктували сакральні інтер’єри, оновлювали храмові вітражі, мозаїки та поліхромії у місті. З 1992 року ця компанія виготовила вікна для 170 культових споруд. У переліку найкращих у Кракові почесне місце посідає й Stained Glass Studio, яку заснував Кароль Пачка у 1932 році, коли отримав диплом за фахом “склоробство” (szklarstwo), бо окремої професії “виготовлення вітражів” не було. Він оселився з родиною у місті Подгуже, яке у XX столітті увійшло до складу Кракова, придбав під майстерню невелику будівлю поряд із сімейною кам’яницею на вулиці Барській.
Як розвивалася сімейна справа Пачків?
Першим майстром вітражів був у сім’ї Пьотр Пачка, який у 1920-х роках оселився у Дембніках у Кракові, де створював вітражі для місцевих храмових споруд. У родині багато розповідали про його роботу у костелі святого Станіслава Костки, на жаль, не збереглося ані світлин, ані самої роботи. Свою любов до мистецтва скла й таємниці ремесла пан Пьотр передав синам Каролю і Мечиславу, які зуміли організувати своє підприємство, відоме у місті як “Bracia Paczka”. Воно протрималося до початку 1950-х років, потім брати створили окремі компанії. У 1973 році Кароль Пачка долучив до роботи зятя Анджея Цвілевича, ще через 10 років – сина Кшиштофа, і згодом той почав керувати компанією. Ще у 1947 році родина перебралася до будинку на Ринковій площі, куди перенесли й майстерню, де вона й залишилася.
Сучасною студією продовжують керувати Кшиштоф Пачка (Krzysztof Paczka) та Анджей Цвілевич, за роки роботи вони налагодили співпрацю з талановитими художниками, які готували творчі проєкти. Юзеф Мехоффер, Адам Добрзаньський, Ваклав Тараншевський, Тадеус Войчовський, Віктор Зін, Адам Бунш та багато інших митців брали участь у створення великої кількості вітражів для костелів не лише Польщі, а й багатьох інших країн Європи. Пан Кшиштоф використовує не тільки давню технологію тонованого скла, з’єднаного свинцем, а й гарячі глазуровані фарби. Така техніка гарантує довговічність робіт, у чому переконалося вже не одне покоління замовників.
Проєкти та простори, які відкривають технології
Найбільше вітражів майстри виготовили для Тарновської єпархії, гордістю родини є реконструкція витворів Станіслава Виспянського у францисканському костелі у Кракові, яку брати Пачки провели ще у 1947 році. Але й нащадкам є чим похвалитися. Вони беруться за дуже амбітні проєкти, наприклад, відтворення конкретних відтінків скла, яких немає у жодній доступній палітрі. Пан Кшиштоф розповів, що знадобилося чимало експериментів із використанням змішаних технік, поєднанням традиційних методів із сучасними. Ця робота постійно відкриває нові аспекти, бо коли світло проходить крізь скло зі складною структурою, то щоразу демонструє інший результат, так що немає меж вдосконаленню.
А ще скло – дуже примхливий матеріал, після випалу у печі може змінювати колір, і цей процес неможливо контролювати повністю. Майстри використовують дуже якісні барвники, які мають попит на відомих скляних заводах, але під впливом УФ-випромінювання через тривалий час кольори можуть втрачати яскравість. Коли це зрозуміли, почали додатково вкривати вітражі захисним склом, щоб вберегти від вологи, перепадів температур та вітру. Цей метод дуже допоміг під час консервації історичних зразків, з якими спеціалісти майстерні вітражів Пачків теж працюють.
Чи впливають сучасні методи на довговічність?
Підприємець Кшиштоф Пачка розповів журналістам, що якісне скло й без того дуже міцний матеріал, про що свідчать вітражі багатовікової давнини. Але й такі вироби потребують додаткового захисту. У вітражній майстерні Пачків запікають шари фарби при дуже високій температурі, завдяки чому вони міцно з’єднуються зі скляною поверхнею, а захисне покриття зміцнює всю конструкцію. Результатом таких зусиль стають вітражі, які не втрачають яскравості не одне десятиліття, незалежно від погодних умов. Єдине, чому таке скло не в змозі протистояти, це сильним ударам.
На думку Кшиштофа Пачки, робота зі склом ніколи не буває монотонною, вона вимагає не лише технічної точності, а й певного артистизму, вміння прорахувати всі можливі кінцеві варіанти. Відіграє роль не лише колір, а й товщина, структура скла, тому завдання майстра – адаптувати дизайн до характеру простору, де буде розміщено цей вітраж. Це як постійний діалог між баченням і реальністю, очікуванням і технічними можливостями. Сучасні технології дуже допомагають майстрам у роботі, але вони є не головними, а більше допоміжними засобами. Основним все одно залишається вміння відчувати мистецтво скла.
Проєкти, які залишилися в історії Кракова
Кшиштоф Пачка вважає кожен створений у своїй майстерні вітраж унікальним викликом, але найбільше йому припав до серця проєкт каплиці, розроблений паном Борковським. Це було дуже складне завдання – поєднання класичних мотивів із сучасною формою, робота стала не лише даниною багатовіковій традиції, а й впровадженням цінних інновацій. Ще майстри краківської вітражної майстерні братів Пачків заслужено пишаються вітражем, який розробив пан Каучинський, витвір налічує понад 100 квадратних метрів, побачити його можуть всі містяни в одному з костелів у Новому Сончі. Запам’яталася краківським майстрам й екзотична подорож до Японії, коли встановлювали вітражі у католицькій церкві у Беппу.
Проблеми реставраційних проєктів
Велика складність при реставрації полягає ще й у тому, що старі вітражі, особливо епохи готики чи модерну, сповнені деталей та насичених кольорів, тоді як сучасні більше схильні до мінімалізму та абстракції. Всі митці майстерні пана Кшиштофа не втомлюються експериментувати, поєднуючи нові техніки з традиційними, кожен з учасників процесу додає щось своє. І така співпраця перетворює звичну роботу на постійний творчий пошук, своєрідну мандрівку у минуле. А сучасні інструменти – ножі, верстати та комп’ютерні програми – допомагають працювати з проєктами точніше та швидше, робити витвори унікальнішими.
На думку пана Кшиштофа, мистецтво вітражів не повинне зникнути, воно занадто дивовижне, щоб втратити сенс у технологіях майбутнього. Тому родинні таємниці передає сину, який вже має вагомий досвід роботи зі склом. Для пана Пачки дуже важливо продовжити традицію, він упевнений, що це реально, якщо не боятися поєднувати традиційні методи з сучасними рішеннями та технологіями. І те, що творчій команді майстрів і художників Stained Glass Studio це вдається, дарує надію на те, що сподівання пана Кшиштофа таки справдяться.