У 20 столітті на мешканців Польщі чекало чи не найскладніше випробування в історії країни. Друга світова війна сколихнула всю планету, однак першими весь жах нацистської ідеології відчули мешканці польських міст, зокрема Кракова, розповідає сайт krakow1.one.
Коли окупанти захопили Краків, то взялися повністю перебудовувати звичну систему життєдіяльності міста. Зміни охопили практично всі галузі діяльності, однак чи не найпершою постраждала освіта. Справа в тому, що Гітлер був переконаний, що джерелом “живої сили” нації є освіта як основний інструмент передачі та збереження культури. Тож не дивно, що боротьба з польськістю сколихнула спершу краківські школи.
Якою була освіта в ті роки, як німці змінили звичне життя краківських школярів і чому намагалися їх навчити – читайте у матеріалі нижче.
Загальне становище польської освіти з приходом німецьких окупантів
У листопаді 1939 року в Німеччині видали документ, який визначав, що приєднані польські землі мали стати ціллю для повного розгрому та якнайшвидшої германізації. Він передбачав також те, що всі поляки, які мають вищу та середню освіту і які вважаються інтелігенцією, підлягали ліквідації. Та освітній процес не зупинявся, підростали нові покоління поляків, які в той час навчалися і становили потенційну загрозу для окупаційної влади. Тож нацисти взялися до радикальних дій у школах та університетах.
Польські школи отримали особливе ставлення, натомість університети та інші вищі школи (в тому числі і професійні та середні) підлягали зачиненню. Окупаційна влада була переконана, що виші були центром польської шовіністичної освіти, відтак їх діяльність була неприпустимою з фундаментальних міркувань.
Що стосується інших освітніх закладів, то німці дозволили лише діяльність державних шкіл, де діти могли отримати виключно найелементарніші знання. Так, в ті роки в польських школах викладали лічбу, письмо, читання. Повністю під заборону потрапляли ті предмети, які були важливими з національного погляду. До таких належала історія, географія, історія літератури. Гімнастика також потрапляла під заборону.
Якою була ситуація з освітою в Кракові?
Вищеперелічені факти стосувалися загальної ситуації в польській освіті. А що ж було в Кракові та прилеглих населених пунктах?
Краків мав особливий статус з точки зору германізації окупованих польських територій. Він став столицею Генерал-губернаторства, яке очолив Ганс Франк. За планами Гітлера, це мала би бути своєрідна форма тимчасової колонії, яка розцінювалася як резервуар сировини та робочої сили, призначені для германізації у майбутньому.
Попри те, що Краків отримав начебто поблажливий статус, освітня система в місті під керівництвом окупантів зазнала також чимало руйнівних змін.
Передусім, окупанти закрили тут вищі та середні школи, дозволивши працювати лише професійним та початковим навчальним закладам. Однак навчальний план навіть у тих установах, що продовжували роботу, був дуже обмеженим.
Разом з тим, планувалося створення німецьких шкіл, однак в тих містах, в яких була певна кількість німецьких дітей. Така система була придумана задля того. щоб продемонструвати полякам, що вони не мають шансів на свою націю.
Репресії проти освітян в Кракові
Практично від початку війни та окупації територій нацисти взялися за винищення освітян – національної інтелігенції, головної рушійної культурної сили, яка володіла найбільшим ресурсом задля збереження національного духу. Генерал-губернаторство не стало виключенням, тут переслідували та нищили освітян на всіх рівнях.
Переслідування відбувалися безперервно кожного дня. Часом це було таємно, а іноді акції винищення були масовими та неприхованими. Одним з найтрагічніших випадків такого винищення була акція під назвою Sonderaktion Krakau, яку здійснили 6 листопада 1939 року.
Чому ця акція була практично привселюдною? Нацистська влада надіслала запрошення краківським науковцям, більшість яких була представниками Ягеллонського університету, у Collegium Novum, де мала відбутися лекція. На лекції, здавалося б, не мало відбутися нічого такого, адже окупаційна влада начебто планувала розповісти про ставлення Третього Рейху та націонал-соціалізму до питань науки та вищої освіти. Більше того, тогочасний ректор університету навіть отримав інформацію про те, що окупанти хочуть відновити роботу Ягеллонського університету.
Та насправді безвинна лекція стала жахливим обманом. Ясна річ, що ніхто й не планував відновити роботу головного вишу міста, більше того, з початком події лектор оголосив про те, що Ягеллонський університет нібито завжди був центром антинімецької пропаганди і що ідея його відкрити загрожує всій нацистській країні. Результатом цієї акції став арешт всіх науковців та викладачів і ув’язнення їх в концтаборі Заксенгаузен.
Багатьом з арештованих в ході цієї події професорам та асистентам вдалося вижити. Однак загалом впродовж 1939-1945 років від рук окупантів загинуло 34 професори університету.
Варто зазначити, що аналогічні акції знищення викладачів вишів нацисти здійснювали не лише на території Генерал-губернаторства, а й в інших окупованих регіонах. У 1939 році науковці Люблінського університету також зазнали переслідувань, допитів, ув’язнень та навіть розстрілів. Причина цьому була одна: німці вбачали небезпеку в польській інтелігенції.
Діяльність таємних шкіл
Попри страх репресій та розстрілів, краків’яни не припиняли боротися. Освітяни знаходили різні шляхи боротьби з окупантами, чинили опір. Це відбувалося в тому числі і через продовження освітнього процесу. Навіть в таких нелегких умовах краків’яни продовжували навчати молодь.
Невдовзі після початку окупації регіону тут почало розповсюджуватись таке явище як таємна освіта. Якщо досліджувати історію самого Кракова, то можна знайти інформацію про те, що таємних середніх шкіл в місті було 18. За час окупації їх закінчило 770 учнів.
Та не лише школи працювали таємно. У вищезгаданому Ягеллонському університеті теж було підпілля. Не побоялися окупантів ані студенти, ані викладачі. В той час у виші навчалося близько 800 студентів, а в штаті працювало 136 професорів та асистентів. Навчальний процес продовжувався під головуванням Владислава Шафера – професора-ботаніка, який став ректором університету в ті роки.
Університетські лекції читали у 160 приміщеннях, які були розкидані по всьому місту. Здебільшого це були приватні помешкання професорів чи батьків студентів, інколи для занять використовувалися монастирські зали. Проте все це відбувалося під величезною загрозою, адже якби окупаційна влада дізналася, то на викладачів, студентів та навіть власників квартир чекали в’язниця та концтабір. Проте саме завдяки небайдужості освітян і цим діям університет дуже швидко відновив свою повноцінну роботу після завершення Другої світової війни.
Довідатися більше про стан освіти в Кракові під час Другої світової війни можна завдяки асоціації Ne Cedat Academia. Спільнота опікується пам’яттю учасників таємного навчання, регулярно проводить виставки, присвячені жертвам тих подій тощо.