Шахи – одна з найдавніших інтелектуальних ігор, відома у найвіддаленіших куточках земної кулі. У різних культурах вона постала у десятках варіацій, але суть залишилася незмінною. Хто першим вирізав шахові фігури – невідомо, найімовірніше, це був майстер з Індії VI століття – людина, яка працювала з деревом чи слоновою кісткою, створюючи прості, але змістовні символи боротьби та стратегії. У ті часи імен не залишали на виробах, особливо на настільних іграх, тож анонімність – данина епосі, коли майстерність цінували більше за авторство. Майстер із Кракова Лукаш Віцяж (Łukasz Wiciarz) своє авторство ніколи не приховував, вирізає шахи на замовлення вже багато років і вважає, що така робота потребує не менше зусиль, ніж складна шахова партія, пише krakow1.one.
Трохи про шахи: від чатуранги до шатранджа
Початок історії шахів ховається у VI столітті – на північному заході Індії, де народилася гра з дивною на слух назвою – чатуранга. Її впізнаваний “шаховий” силует вже тоді нагадував сучасні баталії на 64 клітинках, але правила були дещо іншими: за дошкою сиділи не двоє, а четверо гравців, а хід визначали киданням гральних кісток. Це була гра стратегії, фарту та мудрості, в якій військове мистецтво поєднувалося з ритуалами випадку.
Минуло зовсім небагато часу, і чатуранга опинилася у руках арабських мудреців, які адаптували гру під свою культуру. Замість чотирьох – двоє суперників, а замість кісток – тверда логіка ходів. А перемога визначалася не лише матом, а й ситуацією пату чи мінімальної переваги. Так народився шатрандж – гра, яка завоювала Схід, а згодом рушила на Захід.
У VIII–IX століттях, разом із арабськими завойовниками, шатрандж потрапив до Іспанії, а звідти – до Португалії, Італії та Франції. Європейська знать швидко розгледіла у новій грі щось більше, ніж звичайну розвагу, вона стала символом інтелекту, вишуканості та статусу. Для аристократів почали виготовляти шахові комплекти з інструкціями, різьблені зі слонової кістки – справжні шедеври, створені руками талановитих ремісників.
Коли ремесло стає мистецтвом
У середньовіччі фігурки вирізали зі слонової кістки ченці, ремісники та умільці і робили це з побожною увагою до деталей, але історія знову приховала їхні імена. Лише в епоху Ренесансу майстри почали залишати підписи на ігрових наборах, заявляючи про себе не лише через форму, а й через ім’я. Одним із найвідоміших артефактів стали шахи з острова Льюїс, знайдені у 1831 році серед пісків західної Шотландії. Ці фігурки, вирізані з моржевого ікла, а подекуди – з китового зуба, вражають реалістичністю: воїни у шоломах, королі з замисленим поглядом, вершники з мечами. Усе – мов кадр із середньовічної саги. За стилістикою й деталізацією вчені припускають, що ці шахи були створені у Норвегії у другій половині XII століття. Ймовірно, в Тронгеймі, де саме у ті роки працювали майстерні з обробки моржевого ікла.
Місце, де живуть шахові казки
У краківському районі Подгуже на вулиці Святого Бенедикта є скромна, але добре знана у колі поціновувачів шахів скульптурна майстерня Лукаша Віцяжа. Тут оживають шахові фігури – унікальні, різьблені вручну, кожна з яких має свій характер. Власник крамниці “Moje Szachy” з особливою гордістю згадує набір, який колись зацікавив самого Стінга – легендарного британського музиканта.
Віцяж народився у містечку Макув Подгалянський, що має давні традиції різьбярства. Ще у дитинстві оточували майстри, троє з яких жили на його вулиці. Інтерес до дерева, склеювання моделей і створення власноручних виробів формувався поступово. Як з’ясувалося згодом, потяг до скульптури мав підґрунтя: прадід майстра працював у Відні, створюючи герби та орлів – тоді ще з дерева, а не з пластику чи металу, як це роблять сучасні майстри.
Творець інтелектуальних фігур
До мистецтва Лукаш прийшов не відразу. Працював у туристичному бізнесі, доки друг не подарував стару ставку для різьблення – так з’явився перший інструмент. Починав з експериментів, першим витвором став дерев’яний кіт – копія улюбленця, який обожнював ховатися серед взуття. Він і залишився для майстра символом нового шляху, який згодом вивів у світ шахового різьблення.
На те, щоб навчитися робити однакові фігури, знадобилося кілька років. Але врешті решт набори від “Moje Szachy” з’явилися у продажу Кракова. Поступово майстер почав отримувати замовлення. Ремесло перетворилося на вільну творчість, де, попри дедлайни та нічну роботу, залишався простір для експериментів. Одним із найцікавіших викликів стало для нього замовлення на “медичні” шахи: з одного боку дошки – лікарі та медсестри, з іншого – адміністрація лікарні.
Шахи з душею
Скульптура, на переконання майстра, – це постійне зростання. Навіть після десятиліть роботи з деревом, завжди залишається місце для нових рішень, удосконалення техніки та форм. Кожна нова фігура – ще один крок уперед у грі, яка триває все життя. У скульптурній майстерні краківського майстра деревина перетворюється на витончені фігури, якими грають не лише звичайні поціновувачі, а й зірки світового масштабу. Майстер зізнався, що більшість замовлень приносять задоволення, хоча деякі виклики стають справжнім випробуванням.
Особливо, коли йдеться про незвичайних персонажів, наприклад, лам на шахівниці. Так само складно далися йому спроби відтворити лелек. Так що не кожна ідея має шанс стати шедевром. У разі, коли задум не відповідає естетиці майстра, він чесно повідомляє про це клієнтів. Проте трапляється й навпаки: сумнівна, на перший погляд, ідея у процесі роботи розкриває несподівану глибину й красу.
Знакові замовлення
Серед проєктів, якими майстер по-справжньому пишається, особливе місце посідає шаховий набір, створений у подарунок британському музиканту Стінгу на його 70-річчя. Замовлення надійшло від подруги артиста, і хоча сам факт гри музиканта цими фігурами лишається непідтвердженим, історія вже стала частиною творчого доробку пана Лукаша. Ще один важливий етап – набір із 10 шахів, виготовлений для гросмейстера Яна Кшиштофа-Дуди. Вони зустрічають гостей біля входу до майстерні, уособлюючи рівень довіри до майстра з боку професіоналів.
Клієнти Лукаша Віцяжа зазвичай мають власні ідеї, які майстер охоче реалізує. Тому цей шаховий магазин у Кракові має попит. У колекції Лукаша Віцяжа – близько 40 моделей шахів, тож більшість покупців можуть одразу придбати шахівницю без тривалого очікування. Вибір часто перетворюється на процес – з відео, світлинами та порадами друзів. Часто шахи купують у складку – як символічний і унікальний подарунок. Різноманіття смаків вимагає широкого дизайнерського спектра, і майстер охоче йде на зустріч побажанням.
Від стамески до шахівниці
Робота над шаховим набором починається з вибору деревини. Найчастіше пан Лукаш використовує липу, бо вона м’яка, податлива й приємна у роботі. Також працює з дубом, вишнею та платаном. Деревину купує витриману, обирає самостійно, співпрацюючи з перевіреними постачальниками. Різьблення починає з чистого шматка – без шаблонів, лише з уявленням про майбутню форму. Інструментів небагато, але кожен – головний. Основу становлять стамески, які мають бути виключно гострими, бо тупим інструментом легше поранитися, ніж вирізати.
У процесі майстер використовує близько 15 їх різновидів різного профілю й розміру – залежно від етапу роботи. Лещата фіксують деревину на верстаті, а вправні руки майстра створюють образ. Для масових наборів використовується деревина, попередньо вимочена у воді. Це дозволяє пришвидшити процес і за день виготовити більше фігур. Пану Лукашу дуже подобається деревина з природними вадами – сучками, тріщинами, візерунками, вони не заважають, навпаки – підкреслюють автентичність матеріалу. На думку майстра, саме такі нюанси надають шахам характеру й природного шарму.
Як дерево перетворюється на інтелектуальну гру?
У кожному наборі втілюється не лише техніка, а й філософія: справжність, індивідуальність, свобода творчості – це цінності, які лежать в основі кожної різьбленої фігури. Раніше майстер виготовляв кілька десятків класичних шахових фігур за день, а з досвідом почав поділяти роботу на 2 етапи, щоб не перевтомлюватися й підтримувати стабільну якість. Виготовлення складніших наборів потребує значно більше часу, бо кожен ескіз і прототип вимагають уваги й ретельного опрацювання. Адже всі фігури мають утворювати гармонійний, однорідний комплект, що й підтверджують всі вироби шахового магазину пана Лукаша.
Не менш важливим за техніку є натхнення. Починаючи зі звичайного шматка деревини, майстер уявляє майбутній візерунок або малює його попередньо. Іноді сама деревина підказує напрямок – сучок, тріщина чи інша особливість змушують змінювати метод обробки, а іноді створюють несподівані декоративні ефекти. Після першого етапу роботи пан Віцяж неодмінно робить перерву, щоб повернутися до витвору новим поглядом і прийняти рішення: варто щось змінювати чи рухатися далі.
Шахи крізь призму творчості
Вдосконалюючись у різьбленні по дереву, майстер Віцяж паралельно працює й з керамікою. Цей матеріал завжди його приваблював пластичністю та можливістю додавати чи приклеювати деталі, що не виходить із деревом. Крім того, кераміка менш вимоглива до бездоганності, тріщина чи відкол у ній не псує витвір, тоді як у дереві навіть маленька проблема змушує все починати спочатку. Пан Лукаш зізнався журналістам, що кераміка дарує більше свободи для експериментів і творчих пошуків.
Його майстерність – це не звичайне ремесло, а справжнє мистецтво, яке оживає у кожній фігурі. Тому чимало прихильників цієї давньої гри обирають шаховий магазин не у Варшаві чи Катовіце, а приїздять саме до пана Віцяжа. Кожен його набір – унікальна історія, втілена у дереві чи кераміці, що зберігає тепло рук творця й надихає гравців на нові інтелектуальні перемоги. Майстер не зупиняється на досягнутому, постійно шукає нові форми вираження та вдосконалення. Його творчість – це поєднання традицій і сучасності, техніки і фантазії, що робить кожен шаховий набір справжньою перлиною для поціновувачів цієї давньої гри.