Машинобудівна компанія Зеленєвського була заснована в 1804 році, вона одна з перших відкритих у Польщі. І до нині підприємтсво постійно виробляє широкий спектр деталей, пристроїв і машин. Серед її клієнтів компанії з Німеччини, Франції, Іспанії, Бельгії, України, Естонії, Норвегії, Швеції та США, пише krakow1.one.
З чого починалося виробництво Зеленєвського
Першу фабрику в Кракові та одну з перших у Польщі, яка безперервно працює до сьогодні, заснував понад двісті років тому Антоній Зеленєвський (1770-1831). Антоній був варшавським ковалем, який переїхав до Кракова і почав працювати в кузні Павла Новаковського. У 1804 році, після смерті власника, він одружився на вдові директора і зайняв кузню.
Через два роки, «у присутності комісара магістрату та всіх братів гільдії», Антоні отримав ступінь магістра ковальської справи, зробивши жердину, вісь і пружину для карети. Це перші відомі вироби родини Зеленєвських. Після смерті Антонія Зеленєвського завод перейшов до його сина Людвіка Зеленєвського (1819-1885).
Людвік був учнем і підмайстром у кузні свого батька. Отримавши права майстра, прийняв самостійне керівництво майстернею. Свою кузню він обладнав верстатами для обробки дерева та металу, так що технічний стан цеху дозволяв претендувати на отримання ліцензії на створення вагонної фабрики. На жаль, він не отримав цього дозволу, оскільки тодішнє цехове право забороняло приймати на роботу представників різних ремісничих професій (наприклад, ковалів, слюсарів, сідельників, теслярів) на одному заводі. Тому займався переважно ремонтом машин.
Як з’явилася ідея фабрики
Людвік мудро підмітив, що звільнення селян від кріпацтва вимагатиме від поміщиків відповідного реманенту для ведення господарства. Тому він звернувся з проханням про дозвіл заснувати завод сільськогосподарських машин і реманенту. Готуючись до зміни виробництва, він придбав парову машину і механічні токарні верстати, дриль, шліфувальний верстат і почав випускати плуги. Піклуючись про долю свого підприємства, він шукав підтримки поміщиків, вступивши до Краківського сільськогосподарського товариства (створено в 1847 р.). Він також отримав підтримку Краківської торгово-промислової палати (створеної в 1850 р.), а також гільдії ковалів, в якій він уже був цехмейстером на той час.
Його головним бізнес-партнером був тодішній президент Сільськогосподарського товариства – граф Адам Потоцький, який позичив йому 17 тисяч рейнських злотих, під дуже низький відсоток (5%), з виплатою частинами протягом 40 років. Крім того, він надав йому плуги та інші сільськогосподарські знаряддя, придбані за кордоном для потреб свого маєтку. Вони стали еталонами – моделями на початковому етапі виробництва.
Після успішного випробування сільськогосподарських знарядь, вироблених у поміщицьких маєтках поблизу Львова та Кракова, він подав заявку та отримав офіційний дозвіл на відкриття фабрики, яку зареєстрував під назвою “Привілейована національна фабрика сільськогосподарських машин і інструментів Людвіка Зеленєвського”. Це положення дало дозвіл відкривати склади для власної продукції по всій країні. А іноземні зразки механізмів, скопійовані в початковий період, замінювали своїми, постійно вдосконалюючи їх.
Що виробляла новостворена фабрика
Окрім молотарки, завод виготовляв ручні січкарні, пристрої для розпушування ґрунту, плуги та борони. Враховуючи галицькі умови господарювання (вузькі поля, глибокі борозни), він виготовляв спеціально пристосовані жатки та косарки. Проте з часом виникла проблема конкуренції сільськогосподарських машин, що випускаються в Чехії, Австрії, а також на численних вітчизняних заводах. Намагаючись не відставати, він розширив номенклатуру власної продукції обладнанням промислових підприємств, створених у поміщицьких маєтках (винокурні, пивоварні, млини, цукрові заводи, олійниці тощо).
Тоді Людвік розпочав також виробництво парових машин і котлів, а також бурового обладнання для потреб нафтової промисловості. На жаль, стан заводу це не покращило. Замовлень на машини та парові котли було мало – Галичина індустріалізувалася надто повільно, а конкуренція численних заводів, заснованих на Підкарпатті, орієнтованих на задоволення потреб нафтової промисловості, фактично витіснила фабрику Зеленєвського з цього сектора.
Фабрика у власності синів Людвіка Зеленєвського
У 1885 році Людвік Зеленєвський помирає, його наступниками стають досвідчені сини Леон та Едмунд. Які були уже введені в усі справи підприємства. У 1894 році виробництво Зеленєвських бере позику в краківському банку на суму 30 тисяч злотих, на які перефпрофілюють виробництво. Того ж року завод отримав золоту медаль на республіканській виставці у Львові за водопровідне обладнання та парові машини. В кінці ХІХ століття майже половину виробництва становила залізнична продукція.
У ХХ столітті капітал Зеленєвських різко зростає, вони будують водяні станції для Балканської залізниці, споруди для Львівського вокзалу, ряд великих мостових споруд. Згодом фабрика, що працює як сімейна компанія, перетворюється на акціонерне товариство вартістю 1,5 мільйона крон. Леон Зеленєвський стає президентом наглядової ради, його брат Едмунд посідає крісло генерального директора. Акціонерне товариство користується кредитними послугами віденських банків.
У 1912 році на Віслі розпочато будівництво ливарного заводу, налагоджене виробництво земснарядів і пароплавів. З’являються перші три пароплави: «Тинець», «Ванда» і «Коперник». У 1913 році «Zieleniewski» став першим багатозаводським підприємством групового типу, викупивши львівську машинну фабрику князя Любомирського.
У розпал Першої світової війни в концерні примусово розташували військову адміністрацію, більшість персоналу заводу мобілізована або евакуйована з міста. Краківський завод здійснював ремонт артилерійської техніки та військових автомобілів, співпрацював з чеським металургійним заводом «Вітковіце» у виробництві гранатометів.
У 1919 році Зеленєвські дебютують на біржі. У 1920 році концерн отримує масштабне державне замовлення. У 1923 році було укладено угоду з німецькою компанією Huta Peace (Friedenshutte). Металургійний завод стає власником більшості акцій концерну Зеленєвських. У 20-х роках компанія передала Польщі першу із запланованої серії кораблів-моніторів, побудованих у Кракові в Гжегорскі. Цей корабель мав водотоннажність 70,3 тонни і був озброєний 100-мм гаубицею і двома 75-мм гарматами.
Від війни до сучасності
У 1939 році, після окупації Кракова німецькою армією, компанію змусили працювати для виготовлення німецького озброєння. Однак на фабриці нелегально виробляється зброя і для польської армії. Після розсекречення у 1945 році розстріляли кількох працівників заводу.
Після війни фабрика переходить у державну власність. Операцію проводить Головна комісія з націоналізації підприємств. Після відкриття “Нової Гути” на підприємстві відчувається нестача робочих рук.
У 1955 році заводи починають експортне виробництво. Після 60-х років була проведена соціальна модернізація заклад отримав соціальний будинок, будинок матері та дитини, багатоквартирний будинок, павільйон спортивного клубу та будинок відпочинку. У 1970 році на заводах працювала рекордна кількість робітників — близько 2 тисяч осіб. У кінці ХХ століття до назви додалося ім’я засновника Людвіга Зеленєвського.
У 1990 році компанії було повернуто ім’я Людвіка Зеленєвського. У 2004 році концерн святкує своє 200-річчя як найстаріша фабрика в Кракові. У 2008 році повністю переїхала до Неполоміце.