Неподалік Кракова розташоване невелике містечко Велічка, популярність якого не поступається королівській столиці Польщі. Причиною цього є родовище кам’яної солі, яку видобували в шахтах упродовж семи століть. Унікальний об’єкт по праву вважається одним із найстаріших підприємств країни. І хоча комерційний видобуток солі тут було припинено в далекому 1996 році, це місце зуміло по-новому розкритися завдяки туристичній привабливості. Докладніше про це читайте на сайті krakow1.one.
Відкриття покладів сольових брил
Перша згадка про сольові копальні у Величці датується XIII століттям. Згідно міській легенді, відкриття покладів відбулося завдяки дочці короля Угорщини Бели IV Кінзі. Будучи обраницею польського князя, дівчина насамперед захотіла дізнатися про місцевість, де вона має в майбутньому жити. І коли до неї надійшли відомості, що держава відчуває гострий дефіцит солі, то попросила батька подарувати одну з угорських сольових шахт. Тієї ж ночі їй наснився сон, в якому голос зверху наказував їй підійти до катакомби і скинути в неї свою обручку. Так дівчина й зробила. А по дорозі до нареченого, вже під’їжджаючи до Кракова, каретні коні зупинилися, мов укопані. І знову в голові Кінги виник знайомий голос, який сказав, що тут треба копати. Щойно слуги прорили вглиб кілька метрів, то виявили брилу кам’яної солі, всередині якої було кільце принцеси. Таким чином питання нестачі солі в Польщі було вирішено раз і назавжди.
Золотим періодом соляних шахт Велічки вважається правління короля Казимира ІІІ. Спочатку видобуток вівся вручну, а підйом породи – за допомогою спеціальних валів. Потім процес поповнився воротами – спеціальними пристроями, що штовхаються по колу людьми та кіньми. Завдяки сольовому видобутку, що становив третину доходів королівської скарбниці, середньовічний Краків мав можливість відбудовуватися та розвиватися. Крім цього, оплачуваною роботою на шахті було забезпечено понад 300 тисяч поляків.
Однак після закінчення трьох століть стає зрозуміло, що навіть при такому фронті діяльності потенціал копалень не був розкритий навіть на половину. Свою лепту в модернізацію шахт внесли австрійці, в XVII столітті збудувавши механізовані установки та парові підйомні машини, що у рази збільшило обсяги видобутку.
Кінець комерційної діяльності підприємства стався 1996 року. Причиною цьому послужив обвал цін на продукт, тому експлуатувати шахти стало нерентабельно. Але натомість прийшла нова сторінка історії копалень.
Час змін
У підземеллях Велічки продовжують працювати шахтарі. Ось тільки не як соледобувачі, а з метою забезпечення безпеки туристів та збереження спадщини для нащадків.
Адже родовище настільки унікальне, що заслужено потрапило до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Шахти Велічки – найпопулярніший туристичний магніт Кракова, де проводяться тематичні екскурсії.
Охочим побувати тут, слід готуватися до 10-кілометрової пішої прогулянки під землею на глибині від 64 до 327 метрів. Але за кілька годин, на які розрахована подорож, екскурсанти побачать унікальні місця: від крихітних сольових камер до просторих залів. Також у туристів є можливість узріти процес добування цього продукту, насолодитися красою сольових скульптур і навіть побувати в справжній підземній церковній каплиці.
